“Не ми встановлюємо правила гри на ринку молока”, – директор богуславецького СТОВ “Прогрес”

богуславець-slider

Село Богуславець, як і завжди, живе щоденним напруженим життям. Прокидається воно рано на світанку, люди йдуть на ферму, в тракторну бригаду. Пізніше вранішню тишу бентежать учні місцевої школи, що прямують до свого навчального закладу. Потім усе стихає. Тільки прошелестить авто директора місцевого СТОВ «Прогрес» Василя Лисенка, який уже багато років поспіль дає лад усьому господарству та селу, що стало для нього рідним.

Чи важко працювати? — повторює Василь Федорович запитання кореспонданта Черкаського краю Романа Кирея і усміхається. — Працювати загалом не важко. Але якби ж не заважали…

Розташоване зовсім близько від районного центру, село давно стало взір­цем умілого господарювання, а тому багато хто завертає сюди, аби повчитися в місцевих аграріїв, перейняти досвід, укласти договір про співпрацю.

«Прогрес» давно міг би піти далеко вгору як у розвитку тваринницької галузі, на чому спеціалізується, так і в рослинництві. Господарювати тут прагнуть максимально економно, а працювати — якомога продуктивніше.

Здавалося б, ну що може проста доярка, хоч нині її так уже й не називають? Працюй за графіком, виконуй свою роботу — ось і все. Однак ні, усміхається Василь Федорович.

Кожен із операторів машинного доїння — то справж­ня бойова одиниця, хоч умови й мирні. Адже на сучасному молочному комплексі, де давно впроваджені найпрогресивніші технології годівлі, догляду тварин та їхнього доїння, обробки й транспортування молока, і сьогодні залишається місце для творчого підходу. Чому у двох операторів, які працюють поряд в однакових умовах, результати роботи дещо різняться? Чому корови, яких обслуговує один оператор, дають за рік на півтисячі кілограмів молока більше, ніж у сусіда?

— У кожного свої секрети, — усміхається оператор Наталія Бондар. — Своєчасно спарувати корову, подбати про умови утримання, якість кормів — від того, як ці та інші завдання виконуються, й результат.

— Корова, як і людина, потребує любові, бережного ставлення, — додає головний ветеринарний лікар Ігор Логвинов. — Тварини відчувають, хто з яким настроєм до них підходить, як поводиться.

На думку Василя Лисенка, тваринницька галузь, якщо аналізувати ситуацію як в області, так і в Україні в цілому, просто занепадає.

— Гостро бракує обігових коштів. Збільшилася зокрема орендна плата за землю, змушені збільшувати витрати на заробітну плату. Тільки за останні чотири місяці фонд оплати праці в господарстві зріс на 24 відсотки. Значно зросли затрати на виробництво продукції у зв’язку з цьогорічним повальним підвищенням цін, зокрема й на енергоносії.

Однак при всьому цьому ми маємо практично минулорічні закупівельні ціни від переробників. Нині здаємо високоякісне охолоджене молоко на Золотоніський маслоробний комбінат по 5 гривень 10 копійок за літр. Приблизно такою ціна була й торік. Тим часом у магазинах ціни на готову продукцію незмірно зростають.

Щоб якось урівноважити затрати й прибутки, необхідно, аби закупівельна ціна не опускалася нижче 7,5 грн. Проте не ми встановлюємо правила гри на ринку молока.
Тривоги керівника можна зрозуміти. Адже ні банківська кредитна, ні державна дотаційна політика в Україні поки що не вселяють надій на прийнятний вихід із ситуації.

Разом з тим Богуславець, усупереч несприятливим політичним вітрам, живе, виколихує дітей (приміром, торік тут народилося 14 малюків, народжуваність уперше перевищила смертність), допомагає бійцям АТО, відправляючи до війська людей, кошти та техніку. При жорсткому режимі економії все ж вдається подбати й про соціальний розвиток села та його благоустрій. Тільки в поліпшення покриття доріг та їхнє освітлення господарство вклало торік 470 тисяч гривень. А ще ж допомога місцевому ФАПу, школі та дитячому садочку! Радує око гарна новозбудована церква.

comments powered by HyperComments