“Золотонісці й так усе бачать і все розуміють”, – Войцехівський

Золотоноша – дивовижне, як для Черкащини і всієї України місто. Тоді як скрізь Революція Гідності слідом за загальноукраїнською зносила й збанкрутілу місцеву владу, в Золотоноші протягом багатьох років зберігається політична стабільність, стійке зростання економіки, щороку вдосконалюється благоустрій. Міський голова Віталій Войцехівський, який у 2010 році прийшов на посаду за підтримки як тодішніх провладних, так і опозиційних партій, умів працювати на користь громади й у самодурні часи Сергія Тулуба, й у демократичні – нової влади. Про те, як йому це вдається, мер Золотоноші розповів в інтерв’ю «Прочерку».

– Розкрийте свій секрет, Віталію Олександровичу!

– Ми в усі часи намагаємося працювати конструктивно. Домовляємося з обласною владою про співпрацю, уникаємо політики. Останні два роки Золотоноша у фінансовому плані «почувається» нормально. Всі служби функціонують добре. Ті плани, які ми намітили в комунальній сфері, в економіці, виконуються. Промисловість працює, інвестори навіть у цей нелегкий час довіряють нам і вкладають у місто свої кошти. Так, у третьому кварталі, сподіваюся, розпочнеться будівництво нового підприємства.

– Один із Ваших «коників» – благоустрій міста.

– Справді, ремонтуємо дороги, висаджуємо чимало дерев. Наразі наше завдання номер один – упорядкування до Дня Незалежності України центральної площі. Затверджено проект реконструкції, інвестори перерахували кошти, завезено будівельні матеріали, бруківку, розпочато роботи. Впевнений, що до 24 серпня центр Золотоноші буде не гіршим за Соборну площу Черкас.

– Нещодавно хтось із черкаських журналістів, побувавши в Золотоноші, написав, що непогано було б, якби Ви стали міським головою Черкас. Мовляв, хотілося б, щоб і в обласному центрі був такий самий порядок, як у вашому місті.

– Зрозуміло, такі речі чути приємно. Та я б відповів, що спочатку маю виконати всі обіцянки, які дав золотонісцям, а вже тоді будуватиму інші плани… Команда Золотоніської міської влади, яку я маю честь очолювати, дуже серйозно ставиться до своїх зобов’язань. І під час зустрічей із жителями міста мені дуже приємно чути, що вони це відчувають.

– Останнім часом проти Вас, судячи з публікацій у ЗМІ, влаштовують досить гучні акції…

– Неприємний відбиток на життя міста, на жаль, накладає наближення виборів. Дехто з колишніх народних депутатів України, залишившись поза парламентом, заходився поливати нашу команду брудом. Коли в місті виконується значна робота, то, зрозуміло, що знайдуться і незадоволені. Політика декотрих опонентів – у тому, щоб відшукувати таких незадоволених і роздмухувати з їхніх слів «вселенські» проблеми. Кожному своє: комусь будувати, комусь – руйнувати.

– Днями в Золотоноші було вивішено білборди із закликами «люструвати» Вас, «колишнього регіонала», за те, що влада вашого міста, нібито, «вкрала» пам’ятник Леніну – нібито 8 тонн бронзи.

– Не хотілося б утягуватися в обговорення брудних пліток, адже робота з розбудови міста займає багато часу. Але, оскільки журналісти звертаються по коментарі, мушу знов і знов давати пояснення…

Виборні посади не підлягають жодній люстрації, і про це всім відомо. Коли я балотувався на посаду міського голови, мене підтримували різні партії – як тодішні провладні, так і тодішні опозиційні. Я вже багато разів пояснював, що, коли активісти торік повалили пам’ятник, про його збереження ніхто із нинішніх «люстраторів» не турбувався. Пам’ятник забрало на свою територію підприємство «Веста», і коли міський «Водоканал» придбав це підприємство, понівечену скульптуру знайшли в тамтешніх бур’янах. Якби хтось хотів її вкрасти, давно вже вкрав би. Ніяка вона була не бронзова. Пам’ятник, який ні на що не був придатний, за рішенням міськради здали в брухт, а кошти перерахували в бюджет міста.

– Ще писали, що Ви прислали своїх охоронців псувати білборди.

– Я нікого не посилав. Але мені приємно, що в Золотоноші є люди, яких обурили брехливі білборди. Ці люди поїхали й поздирали наклепницькі написи. Коли я про це дізнався, то подумав, що в них можуть виникнути проблеми із замовниками білбордів. Тому я запросив начальника золотоніської міліції, і ми разом виїхали туди, щоб не допустити сутички. Зрозуміло, що, з погляду наших опонентів, усі, чия думка не збігається з їхньою, це – «тітушки» і «регіонали», а ті, чия збігається, це – «активісти», дарма що мають по кілька судимостей і знов-таки досвід членства в «регіонах». І, до речі, нічого корисного ні для кого із золотонісців не зробили.

– У суд звертатиметеся?

– Можна було б подати в суд, захищаючи свої честь і гідність. Але золотонісці й так усе бачать і все розуміють. Маю важливіші й цікавіші справи…

Люди, налаштовані на позитив, кажуть: «Я зробив оце, оце і оце». Налаштовані на негатив кажуть по-іншому: «Оце не так, оце не так і оце не так». Але серед моїх улюблених цитат – слова відомої американської громадської діячки, дружини президента Франкліна Делано Рузвельта – Елеонори. Вона сказала, що «великі уми обговорюють ідеї, середні уми обговорюють події, а дрібні уми обговорюють людей». Глибокі, розумні й правдиві слова!

Читайте також:

comments powered by HyperComments