Ігор Батир – персона для Золотоноші непересічна. Декілька років тому цього тоді ще школяра знали ледь не всі старшокласники та фахівці профільних відділів роботи з молоддю, адже Ігор – колишній молодіжний мер міста. Гарні успіхи у навчання тоді поєднувались із неабиякою соціальною активністю золотонісця.

Нині ж Батир здобуває професію у столичному КНЕУ (Київський національний економічний університет), на Кредитно-економічному факультеті, де паралельно виконує непросту місію очільника студентської ради.

У рамках серії публікацій-знайомств із керівниками студрад KMedia, незалежна медіа-платформа КНЕУ, опублікувала інтерв’ю із нашим молодим земляком. За словами кореспондента, Ігор зустрів його широкою посмішкою і протягом усього інтерв’ю не переставав дивувати своїм фірмовим, за його словами, КЕФовскім гумором, скромністю і дивовижною самоіронією.

– Ігоре, розкажи, будь ласка, як ти потрапив до Студентської академічної ради?

– Це дуже комічна історія. Коли я вступив до університету, то зрозумів, що одним навчанням ситий не будеш. Ще зі школи я звик до активної діяльності і руху. У моєму рідному місті Золотоноші була організація – Молодіжна рада міста, де я був молодіжним мером. Та й взагалі шкільні роки проходили бурхливо і весело, я навіть в КВК грав. Ось і в університеті мені не сиділося на місці.

Пам’ятаю, минуло всього два тижні навчання, як я вирішив вступити до Ради. Все дуже просто: прийди до голови свого факультету і скажи про це. Але ж ні! Ми не шукаємо простих шляхів! Я відправився прямо до керівника студради університету. Думав, там сидить якась сувора і ділова дама, а виявилася звичайна студентка. Її, звичайно, розвеселила така настирність першокурсника, вона підказала що робити і направила в дбайливі руки тодішньої глави ради факультету Маші.

На першому курсі я був членом комісії зі співробітництва між факультетами та кафедрами, робив презентації з різних дисциплін тощо. На другому курсі вже став головою цієї комісії, потихеньку входив в курс справи, навчався і дивився, як влаштована діяльність організації, знайомився з керівництвом факультету. А в другому семестрі минулого року мене обрали головою Студентської академічної ради Кредитно-економічного факультету.

– Чи подобається те, чим ти займаєшся?

– Так, це цікаво. За рік я здобув великий досвід у роботі з людьми. Спершу було трохи складно. У нас в САР дуже мало хлопців, більше дівчат. І всі такі активні, у них стільки ідей, що я на перший етапах взагалі губився. Але це стало гарною нагодою чомусь навчитися у них і розвиватися самому. Зараз вже освоївся, втягнувся. Але, як і всім, іноді не вистачає 25-ої ​​години в добі.

Роботи багато, а буває, що все так переплітається – і навчання, і особисте життя, – що часу катастрофічно не вистачає. Добре, що в мене така команда, на яку я можу покластися, і яка з усім справляється. Хотілося б бачити побільше таких ініціативних хлопців.

– Які пріоритетні напрямки у студради КЕФ? І які питання перебувають у вашій компетенції?

– Якщо говорити зовсім просто, то головне завдання САР – поліпшити і полегшити життя студентів. Адже ми – академічна рада, відповідно, всі питання академічного характеру знаходяться в нашій компетенції. Це в першу чергу все, що стосується навчання та моделі відносин «студент – викладач». До нас звертаються хлопці, якщо у них виникають якісь проблеми з балами, або ж є питання до викладачів. Ми намагаємося максимально об’єктивно вирішувати ці проблеми. Тут нам дуже допомагає наш декан. Михайло Іванович завжди вислухає і підкаже, як вирішити питання справедливо.

Ми завжди готові прийти на допомогу, але тут важливим є розуміння студентів, що в питаннях навчання левова частка відповідальності лежить на них самих. І проблема із серії «я прогуляв весь семестр, але потрібен допуск» точно не вирішиться за допомогою САР. Я ж не маг, і не чародій. Щоправда, у мене таких випадків ніколи і не виникало. Напевно, тому що прогульники так рідко бувають в університеті, що не знають, куди звертатися.

– А викладачі до вас звертаються?

– Зазвичай, якщо “накосячимо”. Хоча були випадки, коли просили допомогти вирішити проблему з відвідуваністю лекцій. Ми провели відповідну роботу зі старостами і в підсумку питання вирішилося мирно.

Ще одна наша зона відповідальності – проведення заходів та зустрічей з фахівцями на факультеті.

– Заходи потребують фінансування. Як ви вирішуєте питання з бюджетом?

– Дай мені час подумати, щоб не вийшло, що сьогодні я голова САР КЕФ, а завтра рядовий Батир. Моя думка: фонди фінансування повинні бути. Можливо, причина, через яку його ще немає, полягає в тому, що в університеті діє багато студентських організацій і неможливо виділяти гроші на всіх. В цілому, ми справляємося власними силами. Винятки – великі заходи. Наприклад, КНЕУбал. Тут доводиться звертатися за допомогою до спонсорів.

– За якими показниками оцінюється діяльність студради?

– Мені складно виділити якісь конкретні показники для оцінки. У нас взагалі така специфіка – якщо нашу роботу не видно, то ми робимо все добре і правильно. Я ніколи не ставив перед собою мету отримати за рахунок своєї роботи якусь похвалу або привілеї. Я просто роблю те, що мені подобається і так, як умію. Якщо моя робота принесла комусь користь, я тільки радий.

– Як організована робота в твоїй команді?

– О, мені дуже пощастило з командою! Це дійсно ті люди, на яких я завжди можу покластися. Я кажу це не для того, щоб їх порадувати, а тому що так і є насправді. Якби не вони, то наша робота не була б такою злагодженою та ефективною. Я дуже ціную їхню чесність та відповідальність: якщо ставиться якась задача, то хлопці прикладають максимум зусиль, щоб виконати її якісно і в строк. Я знаю, що на них можна покластися. А найбільше мені подобається відданість факультету і бажання зробити його кращим. Це дуже надихає працювати й надалі.

– З набранням чинності нового закону «Про освіту» ви якось змінили свою діяльність?

– Цей закон дуже розширив наші повноваження. Тепер ми думаємо, як це застосувати в нашій роботі. Поки можу сказати, що за законом студентське самоврядування може брати участь у розробці методичних матеріалів з дисциплін. Почали цим займатися з нашого профільного предмета «Гроші та Кредит». Дуже важливо, щоб студенти працювали зі свіжою інформацією та даними. Економіка адже дуже динамічна, особливо в нашій країні. Все змінюється, мало не щодня. Тому потрібно, щоб інформація і навчальний матеріал були актуальними і відповідали сьогоднішнім реаліям. Добре, що викладачі це розуміють, співпрацюють з нами і допомагають, як можуть.

– Що б ти додав або змінив у роботі САР свого факультету?

– Я серйозно думаю над тим, щоб зайнятися організацією відкритих лекцій та зустрічей з топовими банкірами. Коли до нас приходив Олександр Сугоняко (Президент Асоціації українських банків), то був такий ажіотаж! Зрозуміло, що багатьом це цікаво. Тому я думаю, про те, аби запросити дійсно авторитетного банкіра, який розповів би, як все влаштовано і працює на практиці. Це може бути хтось із «Приват Банку» або, скажімо, банку «Михайлівський» – нової зірки українського банківської справи (це я тобі як майбутній банкір кажу). Було б непогано, якби вдалося послухати людей, що працюють в НБУ. І, звісно, я думаю про проведення екскурсій. У першу чергу до НБУ і Музею грошей. Нам, як економістам, це точно буде цікаво і корисно.