Червоні маки та роздуми про майбутнє. Золотоноша святкувала чергову річницю завершення трагедії як завжди масово, різнобарвно, але стримано. Родзинкою ж став довгоочікуваний день відкритих дверей на території військової частини, куди вже розпочали передислокацію військовослужбовці повітряних сил.

9 травня за традицією розпочалось з урочистої ходи та мітингу у Меморіальному парку, де діти, громадськість та місцеві посадовці вшановували пам’ять тих, кого вже немає в живих, а також вітали старожилів – свідків тієї війни. Квіти цього дня покладались не лише до обеліску слави, але й біля підніжжя пам’ятнику Небесній сотні, який давно у свідомості містян став символом війни сучасної.

Тим часом відчинені та прикрашені золотонісцями ворота на вході до військової частини вже чекали на відвідувачів. До уваги місцевих жителів пропонувалась пам’ятна фото-експозиція від навчальних закладів, виставка артефактів із зони АТО від краєзнавчого музею, живий оркестр, майстер-клас із розбирання автомату, а також, як годиться, каша для аксакалів міста.

Найбільш приємні враження золотонісці отримали від екскурсії територією. Цього дня можна було відвідати будь-який таємний куточок напівзруйнованої, але раптово повернутої до життя військової частини. Хтось просто із цікавістю оглядав споруди, а хтось згадував свою молодість, адже чимала кількість містян частину свого життя присвятила службі у тодішній ВЧ А4527.

Парк Шевченка зустрів місцевих жителів обширною культурною програмою. Як завжди – купа розваг для дітлахів, пересувні точки харчування, масовий шаховий турнір та ціла серія концертів, котрі продовжувались аж до темна. Своєю творчістю цього дня ділилися провідні колективи художньої самодіяльності міста, народні артисти Анатолій Гнатюк та Ніна Мирвода. Особливу увагу приділили і юним талантам Золотоноші, для яких виділили аж дві години вечірньої програми.

В цілому ж багато золотонісців відзначили чималі культурні зміни у свідомості співгромадян – бурхливих “святкувань” на межі фолу та здорового глузду цього дня майже не помічено. Та й, за словами деяких місцевих жителів, душа не на місці, коли війну бачиш не лише на виставкових світлинах, але й на обличчях десятків суворих людей людей у формі, котрі вже рік перебувають на передовій.

Фото: Сніжана Тесленко