Хроніки європейського побуту. Частина 1

Ідея цієї рубрики визрівала давно, щоденно споглядаючи, як шаленими кроками українське суспільство наближається до омріяної колись цивілізації. Недостатньо кричати “Україна – це Європа”, насміхатись над “ординською” поведінкою східного, тепер вже ворожого, сусіда та вважати себе ледь не носіями аристократичних традицій на пострадянській території, якщо нічогісінько для цього не робити.

Крок за кроком ми будемо нагадувати про прекрасні традиції європейського суспільства в Україні та в Золотоноші зокрема. Взагалі, тем для висвітлення, якщо задуматися, немало. Як не крути, це наше життя. Це – невід’ємна частина тих страшних відголосків байдужості та побутового егоїзму втраченого покоління 80-90-х років минулого століття.

Можна скільки завгодно вигадувати виправдань, звертати на інших, жалітися на чиновників, закони чи державу в цілому. Більше того, зазвичай ці аргументи правильні. Винні. Винні всі. Тільки давайте зважати на те, що справжнє громадянське суспільство, як чинник успішної країни, вирізняється цим високим званням завдяки одній простій рисі – вмінням зробити перший крок.

Українці кардинально змінились за останній рік. Наш люд немало наробив вражаючих вчинків. Ми – ті, хто наочно показали дива солідарності, взаємозаміни та логістики на Майдані. Ми – ті, хто частково взяли на себе функції держави під час військового конфлікту. Але водночас ми ті, що дружно зарили у землю всі надії та здобутки щодо змін, за які боролись.

Ми не будемо давати оцінку людям, чиї дії спричинили появу різноманітних матеріалів з цієї хроніки. Жодних кліше, жодних образ. Наголосимо лише на одному правилі, котре, маємо надію, в когось та знайде своє місце у свідомості, адже нам тепер справді є на чому робити висновки. Всі люди різні, будь-яка спільнота поділяється на поводирів та суспільних егоїстів. Коли ж десь критична маса останніх досягає піку, та територія спершу вважається депресивною, а потім там бачимо квазіутворення з трьох літер – “ди-ни-ри”.

Кому що ближче – Європа чи “ди-ни-ри” – вирішувати читачам рубрики.

За фото із затишної місцинки недалеко від вулиці Обухова дякуємо Олександрі Передерій.

Смітник у Золотоноші 1 Смітник у Золотоноші 2 Смітник у Золотоноші 3 Смітник у Золотоноші 4 Смітник у Золотоноші 5 Смітник у Золотоноші 6 Смітник у Золотоноші 7