Паніка – основний каталізатор порожніх полиць у магазинах

Події кількох останніх днів нагадали багатьом роки недавнього радянського минулого. Порожні полиці, довжелезні черги за звичайними товарами і німе запитання, яке можна прочитати в очах кожного другого покупця: «А що робити, якщо мені не вистачить?».

Зі швидкістю блискавки народом почала ширитися чутка про те, що гроші обезцінюються, підприємства зупиняються, найнеобхідніші товари зникають із продажу, – розповідає Нова доба. Тисячі людей, які на генетичному рівні пам’ятають усі голодомори й економічні катастрофи минулого століття, дістали з найзаповітніших сховків останні копійки і відправилися в найближчі магазини по запаси. Мало хто зі звичайних споживачів замислюється над тим, що такі дії вже самі по собі можуть спричинити не лише дефіцит товарів, а й швидке зубожіння населення. Адже не секрет, що людина, котра купує те, що їй не потрібно, не зможе придбати те, що їй необхідно. Але про це нині ніхто не думає.

Пані Катерина із Золотоноші живе сама. Пенсія в неї маленька. Тому щоразу, отримавши її, жінка бере кравчучку і скуповує всі найнеобхідніші продукти: крупи, макарони, олію, цукор і трохи борошна на вареники. Щоб вистачило на весь місяць. Якщо після цього та після оплати комунальних послуг якісь гроші лишаються, зрідка дозволяє собі улюблених цукерок і рибки. А м’яса – тільки на свято. Останнього разу жінка зайшла в маркет, де вагове борошно й крупи найдешевші, і розгубилася: на звичному місці порожні ящики – ні пшона, ні гречки, ні рису… Що ж вона тепер їстиме, коли й каші нема з чого зварити? Попередні домашні запаси майже скінчились…

Підвищений попит на продукти тривалого зберігання в Золотоноші почався тижнів зо два тому. А в останні дні лютого стався справжній ажіотаж. У великих маркетах вишикувались довгі черги. Продавці не мали спочинку.

Дехто з покупців у цій метушні потрапляє в непередбачувані ситуації. В одному з магазинів жінка вибрала собі дві п’ятилітрові пляшки олії. «Почім уже?», – запитує. «Там, на полиці, все написано!» – відмахується продавець-консультант. Жінка проходить із навантаженим візком через касу, викладає чималеньку суму – не одну сотню гривень. Вивчивши написане в чекові, починає протестувати: виявляється, що олія вже на 20 гривень дорожча, ніж на ціннику. Жінка свариться, кричить. Та і якби на ціннику була написана та ж ціна, що й у чеку, швидше за все вона б ту олію купила все одно: а раптом буде ще дорожче?!

Загальному ажіотажеві піддаються не всі. Дехто розважливо каже, що на все життя не накупишся. І потім: невже краще через кілька місяців їсти дешеве, але вже прогіркле борошно, або ж крупу, в якій завелася міль, аніж купити, можливо, дорожче, але свіже?
Та, на жаль, таких свідомих покупців небагато.

– Те, що зараз можна спостерігати в магазинах, і в психології, і в звичайному житті називається однаково – паніка, – розповідає Інна Кукуленко-Лук’янець, кандидат психологічних наук, доцент ЧНУ ім. Б. Хмельницького. – Саме слово походить із давньогрецької мови – від назви древнього чудовиська, яке звалося Пан. Воно жило в лісі й у принципі не робило нікому ніякої шкоди. Та варто було цій істоті вийти з хащів, як усі люди розбігалися з диким криком. Пояснити, чим саме це чудовисько їх так налякало, ніхто не міг.

Нинішня ситуація дуже схожа на цю легенду. Люди мало розуміють ринкові закони і принципи, за якими зростає ціна на той чи інший товар, але страшенно цього бояться. З точки зору психології, такий страх досить потужний і боротися з ним неймовірно складно, адже він захований глибоко в підсвідомості. Найнеприємніше, що про це знають не лише психологи, а й маркетологи та бізнесмени. І вони просто заробляють на цьому. Паніка – один з найпоширеніших прийомів психологічних маніпуляцій свідомістю покупців, який застосовується і в бізнесі, й у політиці. Переважна більшість чуток про зникнення товарів народжується в маркетингових «лабораторіях» самих виробників цих товарів. Такий хід на фоні важкого економічного стану в країні дозволяє «скинути» тонни залежалого товару за ціною, яку б людина в нормальному стані психіки ніколи не дала навіть за свіжий. Крім того, такі дії надзвичайно вигідні і для банківських установ різних рівнів, оскільки дозволяють досить швидко вилучити в населення і ввести в обіг велику кількість готівки, залучити населення до кредитування і спонукати до валютних операцій. Якоюсь мірою такі великі закупки вигідні й для держави, оскільки певна частина вартості проданої продукції рано чи пізно знайде своє відображення в податках.

Тому, хто мислить логічно, нескладно зрозуміти, що всі ці панічні настрої створюються штучно і багато кому вигідні. На жаль, людина в стані паніки не здатна розважувати й аналізувати. Вона відчуває потребу діяти. Саме тому найперше, що я б порадила сьогодні людям як психолог, – це зупинитися і добре обдумати, наскільки їм необхідні речі, які вони купують. Як довго можна їх зберігати, і чи мають вони для цього достатні умови. Якщо ви відчуваєте, що просто не можете спокійно жити без запасів, то придбайте невелику кількість товарів першої необхідності, але не більше, ніж зможете використати. Вкладати ж кошти краще в те, що не втратить цінності навіть через багато років: позитивні враження, родинні стосунки, психічне і фізичне здоров’я тощо.

Читайте також:

comments powered by HyperComments