Олексанр Пацьора » Врятувати можемо лише самі себе!

комітет-сприяння-обороні

Ще донедавна тих людей, які хотіли рухатися в одному європейському напрямкові було чимало. Але з першим мітингом на Майдані Свободи їх ставало дедалі більше, з усіх куточків країни вони з’їжджалися з непереборним бажання свободи, рівноправства і боротьби з нечесними на руку чиновниками, які просто і невимушено грабували нашу країну. Більше того, дії чинуш, яких ми поставили задля розбудови і розквітання нашої країни, ставили під загрозу наше і життя наших дітей.

Наші побратими стояли на смерть зі звичайними палицями, трубами, брущаткою та всим, що траплялося під руку проти снайперів, беркутівців у повній амуніції та безпринципних тітушок, який винайняли за наші ж з вами гроші. Всі ці покидьки безжально та підло відбирали наші життя, а разом із ним прагнення до свободи в свідомих громадян нашої країни. Влада хотіла руками куплених палачів вбити свободу слова та бажання рівноправного життя на землях, які ми розбудовували власними руками з мріями про мирне майбутнє.

Після нашої перемоги та втечі вічно «чинного» ми сподівалися, що здобули ту перемогу, за яку боролася наша країна протягом усієї своєї величної історії. Ми вважали, що нарешті досягли того стану, коли ми самі зможемо розпоряджатися нашими землями, станемо по-справжньому суверенною та незалежною країною. Коли ми самі без сторонньої допомоги зможемо обирати той вектор розвитку, який оберемо самі. І ми вирішили піти европейським демократичним шляхом. Але замість цього отримали ВІЙНУ!

На жаль, не всі це розуміють. Ще й досі ті, хто нас грабував, розпоряджаються нашими землями і життями. Ми пам’ятаємо героїв Небесної сотні, тих, хто ціною свого життя, відстоює свободу країни на передовій в цей час. А більшість урядовців не можуть поділити шкіру вбитого медвідя, і, як і раніше, щоб вийти сухими з води з награбованими грошима держави, віджатими землями та заводами, продовжують маніпулювати законом як дишлом, насміхаючись з простих людей, здебільшого не в змозі забезпечити найнеобхіднішим наших воїнів, посилаючись на бюрократичні перепони та інші якісь ілюзорні причини.

Невже не зрозуміло, що війна під назвою АТО триває не в Греції чи Китаї, а на нашій з вами землі. Коли в першу чергу гинуть наші кращі люди: чиїсь батьки, сини, брати та чоловіки. Від хаосу страждають наші сім’ї, про які навряд чи піклуватимуться ті, за кого ми голосували. Хотілося б помилятися, але й досі триває неймовірна гонитва за портфелями та мандатами. Згадайте, скільки разів доводилося чути про чиновників, які оформляли собі посвідку учасника АТО, побачивши Донбас з вікна готелю на Дніпропетровщині…

При цьому шкода тих хлопців, які дійсно пройшли пекло на передовій, стали інвалідами, отримали значні пошкодження у ході бойових дій місяцями не можуть пробитися у владні кабінети, або хоча б мінімальної допомоги від держави. Вся справа в тому, що ці солдати – не сини депутатів та прокурорів. Вони не генерали, які вважають, що можуть розпоряджатись нашими долями, відправляючи хлопців без жодної підтримки і гарантій в зону АТО на вірну смерть.

Відчайдушні волонтери, люди, які їм допомагають, віддаючи майже останнє, впевнені в перемозі нашої державі. Інакше б навряд чи хтось з них залишав би свої робочі місця, обмежував свою родину в увазі і цілодобово працював би на допомогу фронту. Волонтери – одні з небагатьох людей в нашій країні, які розуміють, в яких тяжких умовах знаходяться наші військові. На «гарячу» лінію Золотоніського координаційного комітету сприяння обороні України щодня надходять десятки дзвінків з питаннями про допомогу. Хотілося, щоб таких дзвінків було в рази більше. Але це питання моралі.

Ми просимо єдине – зрозумійте, якщо ви не допомагатимете нашим захисникам, то терористичні організації дійдуть сюди і заберуть у вас усе, що траплятиметься їм під руку. Тим більше зрозуміло, що для них ціна вашого життя.

Друзі, односельці! Забудьте всі сварки, що колись були між вами, об’єднайтеся. Прокидайтеся і допомагайте, хто чим може нашим браттям, які стоять на заслоні нашої безпеки. Мобілізовані бійці своїми силами змушені купувати собі форму та амуніцію. На жаль, держава не здатна настільки швидко зорієнтуватися в цій гібридній війні, і оперативно вирішувати нагальні потреби. Тому багато що залежить саме від нас з вами. А ми вже неодноразово доводили, що ми нація, яку не здолати!

В усіх своїх інтерв’ю наші бійці говорять, що вони обов’язково переможуть. Для цього лише необхідно вірити, що вони знають свою справу і не заважати їм.

Oleksandr-Pats-ora-200x200

Олександр ПАЦЬОРА,
співзасновник ГО «Золотоніський координаційний комітет сприяння обороні України»

comments powered by HyperComments