Золотонісці провели в останню путь Максима Харченка [ФОТО]

«Герої не вмирають!», – цей пронизливий вигук матері серед мовчазної велелюдної площі під час зустрічі траурного кортежу ще довго стоятиме відлунням у душах золотонісців.

Вчора містяни ховали п’ятого посмертного героя війни на сході країни. Максим Харченко – боєць батальйону територіальної оборони «Кіровоград». Загинув 28 серпня під Іловайськом, коли його підрозділ проривався з боєм для допомоги українським збройним силам, котрі потрапили у пастку. Вже 2 вересня невідомі особи, знайшовши на місці бою мобільний телефон Максима, повідомили про загибель його родичів. Ті ж до останнього відмовлялись вірити.

Для підтримки рідних та близьких героя до Золотоноші завітала дружина заступника командира батальйону, аби, за її словами, низько вклонитися їм за сина. Сам командир наразі перебуває в Одеському військовому госпіталі.

«Він завжди хотів бути попереду, прагнув якнайбільше навчити, передати свій досвід колегам по службі, – говорить дружина офіцера. – Того страшного дня Максим не вагаючись пішов під обстріл для допомоги військам, які лишились в Іловайську».

Жодна відзнака чи грамота не поверне сина матері, батька – дітям. Коли гине солдат, захисник – це горе всієї країни.  З такими словами звернувся до присутніх заступник керівника апарату Черкаської ОДА Юрій Сушко.

На думку посадовця, якби громада так консолідувалася не лише з трагічних приводів, то, можливо б і не було війни, яка забирає кращих синів свого народу.

«Може вже пора повоювати і нам? В першу чергу самим з собою, зі своїм вчорашнім «я», яке дає чи бере хабар, дурить, – зазначив Сушко. – Вірю, що ця смерть додасть кожному з нас сили. Якщо ми поборемо себе, покажемо всім здатність до боротьби, переможе Україна»

Аналогічної думки був голова Золотоніської РДА Валерій Саранча, котрий зауважив, що в українців попереду ще багато роботи, щоб таки здійснити мрію загиблого Максима про нову Україну.

Тіло Харченка ідентифікували аж за три місяці після трагедії. Допомогла пластина в нозі, через яку він довго не міг потрапити в зону АТО. Травма професійна, адже він – снайпер, учасник багатьох миротворчих операцій в різних куточках світу. Проте після Майдану, де він провів ледь не всю зиму, таки зумів знайти виходи туди, де бути вважав за свій обов’язок.

За словами родичів загиблого, ті зіткнулися  з нечуваною бюрократичною тагяниною та свавіллям з боку окремих чиновників. Якби не допомога друзів Максима та депутата міської ради Лідії Дзюбан, то невідомо, скільки б ще його тіло лежало у морзі та в якому б статусі Харченко повернувся додому.

Максим Харченко 01 Максим Харченко 02 Максим Харченко 03 Максим Харченко 04 Максим Харченко 05 Максим Харченко 06 Максим Харченко 07 Максим Харченко 08 Максим Харченко 09 Максим Харченко 10 Максим Харченко 11 Максим Харченко 12 Максим Харченко 13